У другій половині двадцятого століття нідерландське місто Гронінген здійснило радикальний крок, назавжди змінивши схему руху транспорту та фактично звільнивши історичний центр від транзитних автомобілів за одну ніч. Цей безпрецедентний в урбаністичній практиці кейс доводить, що сміливі управлінські рішення, навіть попри неминучий початковий спротив суспільства, здатні перетворити загазовані вулиці на безпечні, економічно успішні та комфортні для людей простори.
Як виникла ідея переосмислити простір
У повоєнні десятиліття Гронінген, як і більшість європейських міст, зіткнувся зі стрімкою та масовою автомобілізацією. Компактні історичні вулиці, які формувалися століттями, швидко заповнилися приватними машинами. Головні площі перетворилися на суцільні відкриті паркінги, рівень шуму та забруднення повітря постійно зростав, а безпека пішоходів і велосипедистів опинилася під загрозою. Міський простір став некомфортним для життя та проведення вільного часу.
Традиційним рішенням того часу було б розширення проїжджих частин, будівництво нових розв’язок та знесення частини старовинної забудови заради інфраструктури для авто. Однак для Гронінгена втрата історичної спадщини була абсолютно неприйнятною. Натомість місцева влада, сформована з прогресивних політиків, вирішила піти іншим шляхом — змінити саму логіку пересування містом. Головною метою стало усунення наскрізного автомобільного трафіку з центру та створення беззаперечного пріоритету для пішоходів, велосипедистів і громадського транспорту. Це вимагало принципово нового підходу до управління рухом.
Секторальна модель: суть транспортного плану
Основою нової політики став План циркуляції дорожнього руху. Його ключова та найбільш інноваційна ідея полягала в поділі центральної частини Гронінгена на чотири окремі сектори, які нагадували шматки пирога.
Згідно з новим планом, автомобілістам суворо заборонили пересуватися між цими секторами безпосередньо через історичний центр. Щоб потрапити з однієї зони в іншу, водії тепер мали виїхати з центру на спеціальну об'їзну кільцеву дорогу, проїхати нею до потрібного сектора і лише тоді заїхати всередину. Тобто автомобілі зберегли доступ до центру для доставки товарів, обслуговування бізнесу чи під'їзду до будинків, але транзитний рух втратив будь-який сенс, оскільки став довгим і незручним.
Водночас для велосипедистів, пішоходів та міських автобусів жодних бар'єрів не створювали. Їм дозволялося вільно перетинати межі секторів у будь-яких напрямках. Така конфігурація зробила поїздки на велосипеді або пішки крізь центр значно швидшими, привабливішими та зручнішими, ніж подорожі автомобілем. Місто свідомо зробило вибір на користь активної мобільності, створивши умови, за яких використання автомобіля для коротких поїздок стало просто нераціональним.
Ніч, що змінила місто, і подальші наслідки
Впровадження плану відбулося надзвичайно швидко і рішуче. Трансформація не потребувала багатомісячних будівельних робіт чи прокладання нових магістралей. В одну з ночей комунальні служби просто розставили нові дорожні знаки, нанесли відповідну розмітку та встановили фізичні бар'єри — бетонні клумби і стовпчики, які надійно перекрили наскрізний проїзд для авто на межах секторів. Наступного ранку мешканці прокинулися в місті з абсолютно новою транспортною реальністю.
Звісно, такі різкі та безкомпромісні зміни зустріли серйозний опір. Власники місцевих крамниць та закладів харчування влаштовували протести. Вони побоювалися, що відсутність зручного транзитного під'їзду для автомобілів призведе до відтоку клієнтів, падіння продажів та занепаду центру. У перші тижні на вулицях справді панувала певна плутанина, поки водії звикали до нових маршрутів.
Проте час довів хибність апокаліптичних прогнозів. Звільнення вулиць від постійного потоку машин, шуму та вихлопних газів перетворило центр Гронінгена на надзвичайно привабливий простір. Люди почали проводити там більше часу, гуляти з дітьми та спокійно відвідувати кафе. Це позитивно вплинуло на роздрібну торгівлю: бізнес не лише не постраждав, а й отримав новий поштовх для розвитку завдяки збільшенню пішохідного трафіку. З роками Гронінген закріпив за собою статус одного з найкомфортніших міст Європи, де велосипед став домінуючим видом повсякденного транспорту.
Уроки для українських міст
- Політична воля є вирішальною. Радикальні зміни у транспортній системі завжди стикаються з початковим спротивом, тому керівництво міста має бути готовим брати відповідальність за непопулярні рішення заради довгострокового результату.
- Дизайн простору працює краще за прямі заборони. Гронінген не заборонив автомобілі повністю, а просто змінив конфігурацію руху так, що транзитний проїзд через центр став незручним і нелогічним для самих водіїв.
- Пішохідні зони стимулюють локальну економіку. Всупереч побоюванням бізнесу, безпечний, тихий і чистий громадський простір приваблює значно більше людей, які готові затримуватися і витрачати гроші в місцевих закладах.
- Ефективні рішення можуть бути швидкими та дешевими. Для кардинальної зміни транспортної поведінки та перерозподілу потоків необов'язково будувати дорогі розв'язки — іноді достатньо розумно змінити дорожні знаки та встановити прості фізичні обмежувачі руху.